Інтернет магазин VINUR
Корзина

Порівняння релейного та сервоприводного стабілізаторів напруги

Такі пристрої, як стабілізатори напруги, незамінні в сучасних реаліях. Електромережі досить часто дають збої, а параметри напруги, що видається, можуть знаходитися в досить широких межах. Перед користувачем постає резонне питання: як захистити пристрої від стрибків напруги?

Найпростіше використовувати спеціальне обладнання – стабілізатор напруги, який підключається до мережі та постійно контролює параметри напруги, видаючи на виході необхідне значення із заданою точністю. Видів стабілізаторів існує багато, але в низькому та середньому ціновому діапазоні всього два варіанти для покупки.

Який стабілізатор напруги краще - релейний чи сервопривідний? Кожен варіант має свої переваги та недоліки, в яких ми розбиратимемося в даній статті. Перед вибором тієї чи іншої моделі важливо враховувати безліч факторів, починаючи від потужності обладнання, що підключається, і закінчуючи типами пристроїв.

Реле або сервоприводи – що краще

Релейні стабілізатори мають високий ККД, причому їхня вартість одна з найнижчих на ринку. Незважаючи на те, що дана конструкція є застарілою, вона, як і раніше, користується затребуваністю серед покупців.

Сервопривідні стабілізатори шумніші і вимагають регулярного технічного обслуговування. Вони дорожчі, але при цьому здатні забезпечити більш високу точність напруги на виході, що може бути важливим для чутливого обладнання, що підключається.

Релейний стабілізатор має просту конструкцію, до якої входять:

  • трансформаторний блок із кількістю обмоток від 4 до 9;
  • релейний механізм, що здійснює перемикання між обмотками;
  • блок управління, який вимірює величину струму на вході та обчислює значення напруга, яку потрібно подати на виході.

Вихідний струм та напруга змінюються ступінчасто на певне значення через використання принципу перемикання між обмотками. Наприклад, чотириобмотувальні стабілізатори здатні забезпечити крок близько 20 вольт. Чим більше обмоток, тим менший крок, але при цьому зменшується час спрацьовування.

Як тільки сигнал зменшиться до мінімального рівня, що піддається вирівнюванню напруги, релейний стабілізатор просто відключиться. При надходженні сигналу робочого рівня стабілізатор знову вмикається, але при цьому часто виникають супутні перехідні небезпечні процеси.

До переваг релейних пристроїв відносять:

  • робота у широкому діапазоні вхідних напруг;
  • мінімальна чутливість до спотворень параметрів на вході;
  • робота в умовах критичних навантажень тривалий час;
  • збереження працездатності за температур від -40 до + 50 градусів Цельсія.

Крім того, релейні моделі дешеві, а термін їхньої служби може досягати 10 років і більше.

До мінусів можна віднести стабілізацію напруги ступінчастого типу, низьку швидкодію, високий рівень шуму при постійних стрибках напруги. Проте такий варіант стабілізатора може стати найкращим вибором для звичайного користувача, який бажає зберегти свою побутову техніку.

Сервопривідний стабілізатор – за та проти

Конструкція даного обладнання більш досконала, вона включає:

  • електродвигун;
  • плату керування.

Керуючий блок відповідає за плавне коригування вихідної напруги. Сервопривідний стабілізатор електромеханічного типу має істотно більш високу точність, що важливо для деяких видів чутливого до розкиду напруги обладнання.

Вартість його не набагато вище, ніж у релейних аналогів. При цьому варто відзначити високу швидкодію, яка дозволяє реагувати на стрибки та перепади напруги практично миттєво (8 мс проти 40 мс у релейних пристроїв).

З мінусів варто наголосити на необхідності в регулярному технічному обслуговуванні. Токоснімаючі щітки з графіту поступово зношуються і вимагають регулярної заміни. Крім того, такі стабілізатори помітно більші за розмірами і відрізняються шумністю.