
Мотопомпа для роботи з нафтою і нафтопродуктами є автономним мобільним гідродинамічним або об'ємним агрегатом, де насосний блок механічно з'єднаний з двигуном внутрішнього згоряння (ДВЗ). Основне функціональне призначення такого обладнання - забезпечення високошвидкісного перекачування вуглеводневої сировини (ПММ) з урахуванням її високої летючості, низької в'язкості та підвищеної пожежонебезпеки. Тип насосного модуля (відцентровий, шестерний або діафрагмовий) вибирається виходячи з характеристик перекачуваного середовища, включаючи щільність, температуру і необхідний напір. Ключовим технічним параметром, який визначає вибір, є клас в'язкості рідини. Для маловязких фракцій (наприклад, бензин, гас) застосовуються, як правило, самоусмоктуючі відцентрові мотопомпи для нафти з підвищеною кавітаційною стійкістю. Для більш в'язких середовищ ( мастила, мазут) потрібні об'ємні насоси, такі як шестерні, які забезпечують стабільний потік незалежно від зміни в'язкості.
Конструктивне виконання такого агрегату повинно гарантувати повну герметичність системи і мінімізацію ймовірності витоків. Всі з'єднання і ущільнення повинні витримувати не тільки гідравлічне, але і термічне навантаження, яке виникає при перекачуванні легкозаймистих рідин. Двигун внутрішнього згоряння вимагає модифікації для забезпечення іскробезпеки.
Вимоги щодо матеріалознавства та безпеки
Всі елементи проточної частини, які контактують з вуглеводнями, повинні бути виготовлені з матеріалів, які виключають корозію та хімічну деградацію. Часто використовуються корозійно-стійкі алюмінієві сплави, бронза або нержавіюча сталь. Використання чавуну або звичайних сталей в проточній частині може бути заборонено через ризик корозії, яка призводить до витоків і порушення герметичності.
Критична вимога до насосів, призначених для роботи з ПММ, - відповідність класу вибухозахисту, наприклад, стандартам ATEX або ГОСТ Р. Це означає, що корпус насоса і двигуна повинен бути спроектований таким чином, щоб виключити можливість займання парофазного середовища. На роторі та інших рухомих частинах, де можливе тертя, застосовуються іскробезпечні матеріали, такі як бронза або латунь, для запобігання іскроутворенню при контакті. Еластомери та ущільнювачі (сальники, прокладки) повинні мати високу хімічну сумісність з нафтопродуктами. Матеріали типу Viton (FKM) або PTFE є стандартними, оскільки звичайна гума швидко руйнується під впливом вуглеводнів. Обов'язковою умовою експлуатації є наявність надійного контуру заземлення для відводу статичної електрики, яка генерується при перекачуванні.
Параметри експлуатації та ефективності
Експлуатація обладнання для перекачування нафтопродуктів суворо регламентована і вимагає контролю ключових гідравлічних параметрів. Необхідно точно розраховувати втрати напору в трубопроводі, оскільки в'язкість рідини безпосередньо впливає на продуктивність. Насос для нафтопродуктів повинен працювати в межах свого номінального режиму, щоб уникнути перегріву і кавітації.
Переваги використання спеціалізованого обладнання:
- Відповідність суворим нормам вибухопожежної безпеки.
- Гарантована хімічна стійкість всіх проточних елементів.
- Високий ККД за рахунок оптимізації робочих коліс під в'язкість ПММ.
- Наявність іскробезпечних компонентів (іскробезпечна компоновка).
- Збільшений термін служби ущільнювальних вузлів в агресивному середовищі.
Перед пуском в роботу необхідно перевірити значення NPSH (чистий позитивний напір на всмоктуванні). Недостатній NPSH призводить до кавітації, що в середовищі летючих вуглеводнів може бути особливо небезпечно через утворення парових пробок і ризик детонації. Дотримання точного протоколу запуску і моніторингу тиску є обов'язковим.
Ефективність і безпека перекачування вуглеводнів безпосередньо залежать від вибору сертифікованого обладнання. Будь-яка мотопомпа для нафти або ПММ повинна відповідати класу вибухозахисту T3 або T4 і мати проточну частину, верифіковану для конкретного середовища. Тільки суворе дотримання регламентів щодо матеріалів і режиму експлуатації гарантує мінімізацію ризиків і тривалий ресурс обладнання.







